Марія Бурмака - Він іде по воді

Він іде по воді, Він тамує вогонь

Не лишає слідів – окрім серця мого...

У тумані тіней одинока лиш тінь

Розбиватиме простір невидимих стін.

По воді, по воді, і по краю небес,

Є надія одна, що тримає тебе,

І тремтить між зірок полохлива свіча,

І за подихом терпне одне: ще не час.

Ти боїшся тепла, ти тамуєш любов,

Ти мовчиш, бо слова забуваються знов,

І боїшся, що Він може знов не прийти,

Тільки думка одна: Він іде по воді...

У секунди, що ти відраховуєш сам,

Тільки небо – і небо вертає назад,

У пронизливій тиші Він губить сліди,

Мого подиху тихше Він іде по воді...