Тристан

Один не зайвий мені Тристан
(Народ судачить)
В три-одинадцятому віці Христа
Почав пиячить.
Дожив до старості дущі,
Скотився тілом
Допився до поганих віршів,
Всюди боліло.
Частіш у шиночку сидів
І їв немало.
Ночами й то щита носив
Як покривало.
Його хвилює що вугрі
В обличчі страху
І щоб блаженних шахтарів
Скинути в шахти.
Від практикуючих синців
Голодних бійок
Його беріг, як оберіг,
Холодний погляд
За все життя не ризикнув
Часткою сотою...
Гой-гой
Люди, познайомте його
З Ізольдою!
Доки не пізно,
Познайомте його з Ізольдою...

Один не вартий себе Монтеккі
Той, що Ромео.
Пив так, що річками текло забуття
І Лета міліла.
Якийсь він сьодні не такий,
Як буде завтра
І тліє, мов поганий фітиль,
Креманчуцька "Ватра"
В житті ніколи більше не пив,
Ніж міг би нести.
Ніколи більше вдень не палив,
Лиш пачку "Веста".
Останній жлоб - не розлучався
Ніколи з монетами...
Гой-гой
Люди, познайомте його з Джульєтою!
Доки не пізно,
Познайомте його з Джульєтою

Один знайомий мені вокзал
Розправив вікна.
Співав - і цим захоплював зал
В тенета світла.
Від думки годі спокій знайти -
Тернистий обруч.
А що, коли це зовсім не ти
Стояла поруч?
Від думки годі спокій знайти -
Тернистий обруч.
Гой-гой-гой
А що, коли це зовсім не ти
Стояла поруч?
Стояла поруч...
Лежала поруч...

Один знайомий мені Адам...