Нумер 482 - Очі

Я заплющую очі,
Я підіймаюсь на верх:
Тихі голоси
Та швидкі кроки на верх.
Знову один я до вечора,
Знову думи мої,
Стареньке TV
Та в дірках софа,
Думи, думи, думи...

Чому це повинно бути?
Чому я втрачаю тебе?
Мої пальці пам'ятають
Волосся твоє...
Я бачу твій голос,
Я чую очі твої,
Але яскраве авто
Вкрадає тебе – це все...

І ніхто мене не розумів
Як ти, сестра!
Мабуть, темно мені
Від свого лоба в вікно,
Небо, як...

Де? Де? Де воно?
Де? Де? Де та земля? 
Де ті небеса мого щастя?
Куди пливло? Куди тепло?
Куди пливло моє щастя?  

Моє щастя... Моє щастя...
Моє щастя...

І ніхто мене не розумів
Як ти, сестра!
Мабуть, темно мені
Від свого лоба в вікно,
Небо, як...

Де? Де? Де воно?         
Де? Де? Де та земля?     
Де ті небеса мого щастя? 
Куди пливло? Куди тепло? 
Куди пливло моє щастя?   

Де? Де? Де воно?
Де? Моє щастя...
Де? Де? Де воно?
Де? Моє щастя...